Поліартрит

Поліартрит - це запальне захворювання при якому уражаються 4-5 або й більше суглобів. Переважно він хронічний, зв’язаний з аутоімунними процесами в організмі. Може виникати у будь-якому віці. Фізична реабілітація при цій патології є додатковим методом лікування. Вона допомагає надовго зберегти активність, уникнути деформації суглобів та контрактур. В центрі Zarpa для клієнтів підбирають особливі програми. Ми завжди враховуємо фізичний стан та можливості людини. Заняття не мають викликати болю та неприємних відчуттів, лише покращувати самопочуття і додавати енергії.

Поліартрит є системним захворюванням. При ньому часто страждають не лише суглоби, а й внутрішні органи. Особливо виражений цей процес при ревматоїдному артриті, системному червоному вовчаку, ревматизмі та інших аутоімунних патологіях.
Механізм розвитку патології доволі добре вивчений. Вона завжди починається з запалення. Спровокувати його можуть інфекції, дегенеративні процеси, зміни в сполучній тканині.
В суглобах з’являється випіт - ексудат. В ньому багато імунних клітин, медіаторів запалення (цитокінів, простагландинів). Ці речовини провокують набряк та пошкодження тканин. Т- і В-лімфоцити продукують антитіла, які можуть атакувати та руйнувати тканину хряща. Внаслідок цього запалення ще більше посилюється.
В синовіальній рідині з’являється багато мертвих клітин. Вона втрачає свою нормальну консистенцію, стає в’язкою. Це сприяє обмеженню руху, та посилює біль. За деякими даними утилізація відмерлих клітин посилюється при вібрації, яку створює рух м’язів. Тому активність та фізичні вправи допомагають зменшити запалення.

Існують певні фактори, які збільшують ймовірність поліартриту і сприяють загостренню хронічної патології:

Гострі поліартрити часто пов’язані з інфекцією. Їх викликають борелії (при хворобі Лайма), ієрсинії, бліда трепонема (сифіліс), гонококи, деякі віруси. Ці патології добре лікуються антибіотиками та противірусними препаратами. Деяка кількість випадків викликана алергією на певні харчові продукти чи ліки.Гірша ситуація з хронічними поліартритами. Чому вони виникають, у більшості випадків невідомо. Доведена етіологія лише ревматизму, його викликає стрептокок.
Переважна більшість поліартритів має аутоімунну природу. Власні антитіла починають руйнувати хрящ і посилюють запалення. Частина патологій є проявом системних захворювань сполучної тканини або порушення обмінних процесів. У дітей діагностують ідіопатичний ювенільний поліартрит, невідомої етіології.

Поліартрит має доволі виражені ті типові симптоми:

Важливою відмінністю поліартриту від моноартриту є множинність ураження. Інколи в процес втягуються практично всі суглоби тіла.

За характером перебігу поліартрит поділяють на:

За етіологією:

Найпоширеніші форми захворювання - ревматоїдний артрит, ревматизм, остеоартрит. В загальному, патологія вражає до 20-30% населення, найчастіше старшого віку.

Виділяють 4 ступені поліартриту (з урахуванням активності та змін суглобів):

Остання стадія хвороби веде до повної інвалідності. Щоб її уникнути, треба своєчасно лікувати поліартрит і постійно підтримувати фізичну активність. Найкраще займатись разом з реабілітологом, який вибере комплекс вправ і буде слідкувати за правильністю їх виконання.

При поліартриті існує два види профілактики. Одна направлена на запобігання самого захворювання, друга - на попередження рецидивів при хронічній формі.
Оскільки етіологія патології до кінця не відома, щоб вона не розвивалась бажано уникати факторів ризику:

Для запобігання загостренням рекомендують:

Чим менше загострень, тим повільніше відбувається деформація суглобів, яка призводить до інвалідності. Тому варто дотримуватись всіх рекомендацій і не забувати, що рух допомагає довго зберігати активність і сповільнює дегенеративні процеси в хрящах та кістках.

Методи терапії поліартриту залежать від його етіології. Основним є медикаментозне лікування. При гострій патології пацієнтам призначають антибіотики, нестероїдні протизапальні та протиалергічні препарати. Більшість хронічних поліартритів, особливо значного ступеня, потребують вживання стероїдних гормонів. Їх неможливо вилікувати повністю, процес лише переводять в тривалу ремісію.
Фізична реабілітація не є основним методом терапії. Але саме вона допомагає людям довгий час уникати інвалідизації. Рух пришвидшує регенерацію суглобів, укріплює м'язи та зв'язки, запобігає виникненню контрактур.

Можливості фізичної реабілітації при поліартриті залежать від стадії та важкості захворювання. У деяких пацієнтів немає повної ремісії, або її періоди надто короткі. Завдання фізичного терапевта вибрати такий комплекс методів, який дозволить відновити рух в уражених суглобах і не викличе загострення.
Для досягнення найкращих результатів ми поєднуємо пасивні та активні техніки. Їх комбінації залежать від загального стану пацієнта та його фізичної підготовки. Обов’язково враховуються цілі, які сам клієнт ставить перед собою. Заняття повинні мотивувати, а не викликати спротив.

Пасивна реабілітація

Зазвичай пасивні техніки ми використовуємо в підгострий період і на першому етапі одужання. Вони включають:

Активна реабілітація

Цей етап варто починати в стадії ремісії. Активна реабілітація допомагає зберегти та збільшити амплітуду рухів в уражених суглобах, укріпити м’язи, попередити контрактури. Фізичні терапевти в нашому центрі при розробці програми дотримуються таких принципів:

При поліартриті часто уражаються дрібні суглоби пальців, кисті та стопи. Для їх мобілізації використовуються еспандери, м’ячі з різною жорсткістю, підйом на носочках, ходьба по нерівній поверхні. Додатково ведеться робота з ліктьовими, колінними, кульшовими суглобами.
На початкових етапах використовуються вправи без навантаження. Кількість повторів буває обмеженою, через втому й біль. Перші заняття можуть бути короткими, з тривалими перервами. Згодом час продовжується до однієї години. Після чергового загострення виникає потреба повернутись до початкового щадного режиму.
В процесі занять постійно проводиться контрольна діагностика. Визначається зміна амплітуди руху в уражених суглобах, сила м’язів, координація тіла та симетрія. Такі тести дозволяють своєчасно міняти комплекс вправ, інтенсивність навантажень. Пацієнт бачить результати своєї праці і одержує додаткову мотивацію.