Фізична терапія при церебральному паралічі

Дитячий церебральний параліч - узагальнений термін для групи стійких непрогресуючих рухових синдромів, які можуть бути поєднані з супутніми станами, що є наслідком порушення центральної нервової системи. Орієнтовно 75-80% випадків ДЦП пов'язані з внутрішньоутробним пошкодженням, менше 10% з травмою чи асфіксією. Найчастіший ризик виникнення порушення - недоношеність і низька вага дитини при народженні.

Термін характеризує ДЦП як непрогресуюче порушення, - це так, адже саме порушення не розвивається, але річ у тому, що церебральний параліч - це певний стан дитини і якщо нічого з ним не робити, то він потягне за собою наслідки. Будуть відбуватись зміни з боку всіх систем організму, з’являтись вторинні порушення - обмеження руху, деформації, контрактури та больові синдроми. Для того щоб покращити стан і уникнути ускладнень, дитині з ЦП постійно необхідна фізична активність.

Всі діти різні, вони по-різному ростуть і розвиваються, якщо у дитини є певне порушення, то не можливо передбачити як воно буде відображатись на її стані. Дітям з ЦП необхідна фізична терапія, адже її головна ціль є покращити функціональний стан, зробити дитину більш самостійною і незалежною на своєму рівні.
Класифікують ДЦП за 5-ма рівнями, оскільки шкала класифікації дуже широка, вона враховує багато нюансів які дають зрозуміти стан дитини, показують її сильні та слабкі сторони. Відштовхуючись від цього індивідуально обирають підхід до реабілітації. Це може бути як мультидисциплінарний підхід, так і підтримуюча фізична терапія.
Мультидисциплінарний підхід полягає у тому, що з дитиною працює ряд фахівців - ерготерапевт, логопед, психолог, педагог, педіатр, дитячий невролог, фізичний терапевт, ортопед. При підтримуючій фізичній терапії - з дитиною займається фізичний терапевт, його завдання допомогти дитині освоїти навики з якими виникають труднощі, наприклад сидіння чи ходьба, а також зробити її функціональною в самообслуговуванні. 

Часто діти з ЦП страждають від спастичності, через що їхні рухи є обмеженими і скованими. Перед тим як призначати масаж, фахівець повинен обгрунтувати причину, адже проблема може бути не в спазмованих м’язах, а в неврологічному прояві, коли мозок подає сигнал м’язам скоротитись. Масаж при цьому не принесе користі, а тільки спричиняє стрес для дитини.
У випадку коли дитина є когнітивно збережена, і сприймає масаж як задоволення, тоді він буде ефективний як допоміжний метод та відновлення після тренувань.