10:00 - 21:00 

Львів, вул. Сихівська 16а

10:00 - 21:00 

Львів, вул. Сихівська 16а

Жалюгідні за власним вибором

Жалюгідні за власним вибором

У книжці "Сім навичок високо ефективних людей" Стівен Кові писав, що у нас є дві зони, на яких ми концентруємо свою увагу і життя.

Перша - це зона турботи, у неї входить наша реакція на погоду, затори, злого начальника і незадоволеного клієнта, сусідів, які вирішили робити ремонт та політиків, які роблять все не так...

Друга зона, на якій ми зосереджуємо власну енергію - це зона впливу, тут знаходяться усі сегменти нашого життя, на які ми можемо хоча б якось вплинути. Наприклад, наше тіло знаходиться у зоні впливу, оскільки ми можемо прийняти вибір бути у хорошій формі чи просто залишити  це природі; наші знання, особисті навички, володіння іноземними мовами або мовою програмування - це теж у зоні нашого впливу. Яку роль ми граємо у житті наших друзів та рідних, наскільки ми є хорошими батьками і дітьми для наших батьків. Робота, якою ми займаємось - це теж наш вибір і, якщо вона нам не подобається ми можемо її змінити, бо маємо на це вплив.

В кожного ці зони відрізняються, але, здебільшого, ми старанно наповнюємо зону турбот тим, на що не можемо вплинути. Пригадайте скільки разів ви дратувалися на те, що на дворі погана погода, чи на те, який закон сьогодні було прийнято і, взагалі, ви помічаєте, скільки енергії люди витрачають граючи у соціально-мережевих судів та критиків? Можливо ви так не робите, але точно знаєте парочку тих, хто робить. Як ви думаєте ця енергія витрачена на негативну емоцію, яку викликав дощ за вікном щось змінить? Коментарі та й ці всі спірні діалоги під політичними публікаціями будуть причиною успішних законів чи політичних змін у країні? Думаю, що ні!

Наступне твердження теж із книг Стівена Кові: "Між стимулом і реакцією завжди є вибір." Успішність нашого життя залежить від того, чим ми його наповнюємо. Так сталось, що багато людей готові покинути сьогоднішнє місце проживання і змінити його на краще в іншій країні, але чи стануть вони від цього щасливішими, чи зміниться їхнє ставлення до свого тіла, чи стануть в іншій країні кращими батьками для дітей і дітьми для своїх батьків, а може вони відкриють успішний бізнес, щоб знову на ''дядь'' і ''тьоть'' не працювати? Переважно, це мрії та ілюзії, які мало для кого стануть реальністю.

Ми хочемо жити краще і довше, але чому ми так не живемо? У європейських країнах тривалість життя довша приблизно на 10 років від тривалості життя в Україні, але це залежить не від місця проживання, а від вибору бути здоровим. В Україні згідно статистики 66% людей ніколи не займались спортом у той самий час, як у європейських країнах 65% людей регулярно займаються спортом. Крім того серед них 20% людей віком 70 років, які продовжують тренуватись.

У процесі опитування цих 66% українців відповіло, що причина, по якій вони не займаються спортом - це брак часу. Тобто виходить, що в інших країнах в добі більше годин чи просто люди навчилися ефективно використовувати свій час?

Виділяти час на себе, а саме на своє здоров'я, це не прояв егоїзму - це можливість бути здоровим, можливість демонструвати правильні звички своїм дітям і залучати їх теж до здорового життя. Крім того, як би це цинічно не звучало, але люди, які ведуть активний спосіб життя у літньому віці менш схильні до захворювань і менше потребують догляду від своїх рідних.

Зараз хтось може подумати, що у Європі держави виділяють на соціальний захист і медицину більше коштів і ще там страховки чудово працюють. Ви будете праві, але знову таки це все зона турботи і ми, наразі, ніяк не можемо вплинути.

Ментальні мапи. Створення їх і вплив на вибір.

Про те, який наш менталітет є не досконалий останніх 10 років можна почути у ЗМІ або від знайомих. Як він формується, переважно, не пишуть і не говорять. Автори книги «Системне мислення» описують 4 способи формування ментальних мап, які створюють наше бачення світу, їх опис трішки доповнено, але суть збережена:

Отже:

Вилучення

Через кожного з нас проходить велика кількість інформації з ТВ, соціальних мереж, від друзів чи звичайних пасажирів у автобусі. Слухаючи новини ми завжди запам'ятаємо ту інформацію, яка нам ближча: якщо ви цікавитесь футболом, ви відфільтруєте усе зайве і вилучите лише інформацію про футбол; якщо ваші інтереси - бізнес, ваш мозок відфільтрує підсвідомо все, що не відносилось до бізнесу. Ми можемо дивитись один фільм, але кожен отримає різні емоції і запам'ятає одні моменти краще ніж інші, так ми вилучаємо цікаве нам з усього, що бачимо та чуємо. Ми виокремлюємо певну інформацію із потоку та формуємо свої думки стосовно того, що помічаємо.

2 Підставляння

Наш мозок не любить секретів і там, де чогось бракує, він здатен доповнити чимось знайомим з попереднього досвіду. Нам не подобається неоднозначність, ми надаємо перевагу будь-якій визначеності. Ми часто підставляємо не помічаючи, наприклад, читаючи назву ліків "Васон", ми помилково можемо прочитати "Ватсон", тому що це більш звичне слово і для нас воно має більше змістовності. Ми бачимо те, чого немає. Бачити- означає вірити. Ми заповнюємо прогалини, щоб світ набув значення і здавався нам таким, яким, на нашу думку, він має бути.

3 Викривлення

Ми змінюємо наш досвід, розширюючи одні частини та зменшуючи інші. Це спосіб довіритись викривленій інформації на противагу фактам. Інколи ми в щось так віримо, що, незалежно, які факти суперечать цій вірі, ми всеодно продовжимо вірити. Наприклад, гравець, який програв майже усі гроші на автоматах, продовжує грати, бо вірить, що його чекає вдача. "Все створюється два рази: спочатку в уяві, потім у матеріальному світі", якщо наша уява є викривленою, ненадійною, то реальність може нас розчарувати. Потрібно бути обережним з тим, у що ми віримо, перевіряти факти, тому що будь-яка інформація без фактів - це брехня.

4 Узагальнення.

Це те, що ми часто помічаємо серед нашого населення, зараз зрозумієте чому... Узявши досвід однієї людини, ми використовуємо для ілюстрації цілої групи. Наприклад, дитина бачить, як батьки ставляться одне до одного і узагальнює це знання, щоб створити ментальну модель, про те, як жінка й чоловік ставляться одне до одного. Щоразу, як ми використовуємо слова: "завжди", "інколи", "всі", "кожен" і "ніхто"-ми узагальнюємо. Ми ризикуємо взяти нетиповий приклад, узагальнити його з подібними, а потім ігнорувати докази, що свідчать про протилежне. В українській ментальності узагальнення є досить популярним. Думаю, що вам теж знайомі слова: "Ця влада така сама, як і всі інші", або щось у цьому ж дусі, чуючи про те, які погані були директори заводів, компаній у наших батьків ми підсвідомо себе налаштовуємо, що керівник на нашій роботі буде теж поганцем. Узагальнення забирає в нас можливість дивитись на ситуацію з чистого аркуша, ми упереджено ставимось до людей, поділяючи їх на аудиторії і вішаючи ярлики.

Що ж тепер ми трішки уявляємо, як формується наша ментальність і, напевно, можемо погодитись з тим, що на це також можна вплинути. Перше, що слід зробити, це проаналізувати свої ментальні фільтри, через які  ми так довго пропускали усе, що відбувалось у житті і переоцінити наше бачення світу. Оцініть те, як ви вилучаєте інформацію з потоку, як через підставлення ви допустили помилку або зробили відкриття, а, можливо, викривлення певної інформації і віри в неї не дає можливості діяти правильно і узагальнення, яке заставляє вірити, що ''ніхто'' без корупції та «взяток» не може відкрити свою справу і бути успішним. Як писав Сунь-Дзи: ''Пізнай себе''

Мислення, яке не дає нам бути успішними та вчитись на помилках.

Вчені частенько проводять дослідження нашого мозку і те, як він реагує на успіх та на невдачу. Одне з таких було проведено у 2010 році психологом Джейсоном Мозером та його колегами в Університеті штату Мічиган. Перед дослідженням  було виявлено дві групи людей: одна з фіксованим мисленням, інша з гнучким мисленням (про це читайте дальше). В обох групах піддослідні мали вирішувати простенькі тести, які поступово ставали складнішими. На них були одягнені спеціальні електроди , які вимірювали коливання напруги в мозку.

Задачею дослідження було оцінити те, як люди реагують на помилку. Джейсона та його команду цікавили два сигнали мозку. Один з них пов'язаний з помилкою негативності, названий абревіатурою ERN (Error Realeted Negativity). Це негативний сигнал, що виникає в передній корі - ділянці головного мозку, яка допомагає регулювати увагу. Ця реакція з'являється здебільшого мимовільно і є неминучою, коли ми припускаємо помилки.

Другий сигнал, який волів дослідити Мозер - це позитивність помилки або Ре. Він спостерігався між 200-ю та 500-ю мілісекундами після появи помилки і пов'язаний з її усвідомленням. Це окремий від ERN сигнал, він виникає в іншій частині мозку та показує зосередженість на наших помилках, його позначили абревіатурою Pe (позитивна реакція на помилку).

Перед початком експерименту Мозер поділив студентів на дві групи відповідно до їхніх відповідей на попередню розданий опитувальник. Питання були сформульовані таким чином, щоб виявити тип мислення кожного студента. Люди з фіксованим мисленням, зазвичай, вважають, що їхні основні якості, такі як інтелект або талант значною мірою є фіксованими рисами. Вони повністю погоджувалися з твердженнями на кшталт: «Ви володієте певним рівнем інтелекту і нічого не може вдіяти, щоб піднятися на вищий щабель». Інша категорія - це люди з гнучким мисленням, які схиляються до думки, що їхні найважливіші здібності можуть розвиватися шляхом напруженої роботи. Вони не вважають, що вроджені розумові задатки не слід враховувати, але вірять, що вони можуть стати розумнішими завдяки наполегливості та цілеспрямованості. Ця група людей, як правило, не погоджувалася з твердженнями на зразок: «Ваш інтелект такий, яким є, ви не можете його розвинути».

В подальшому, проходячи тести дві групи показували різні результати та різну реакцію на свої помилки. Група із фіксованим мисленням після того, як почала допускати помилки, реагувала на них таким чином: «що ці тести не для них, вони є дуже складними і вони не призначені для того, щоб такі задачі вирішувати.» Схоже на те, що мозок у людей з фіксованим мисленням ігнорував помилки, він не звертав на них увагу і не оцінював їх, як можливість чогось навчитися.

Реакція людей на помилки із гнучким мисленням була інакшою, вони демонстрували більшу зацікавленість і на них спрямовувалася їхня увага.

Вчені бачили реакцію мозку на помилки і сигнал ERN обох груп був однаково сильним. Цей сигнал демонстрував, що була допущена помилка і щось йде не так. Сигнал Ре (позитивна реакція на помилки) у людей із гнучким мисленням був значно потужнішим, ніж осіб з фіксованим мисленням. Потужність сигналу Ре була безпосередньо пов'язана з підвищенням продуктивності в результаті помилки.

Отже, ми бачимо, що люди з гнучким мисленням на психологічному рівні приймають інші рішення і ставлення до помилок. Таке сприйняття помилки допомагає їм краще вчитися і робити так, щоб їх не повторювати в майбутньому, таким чином група людей із гнучким мисленням поступово починала демонструвати кращі результати у тестах.

Схожі дослідження було проведено у компаніях, які попали у перелік журналу Fortune. Двоє психологів провели інтерв'ю з персоналом семи провідних фірм, щоб проаналізувати притаманний їм тип мислення.

В компаніях, де преважало фіксоване мислення, працівники переймалися через помилки, побоювалися звинувачення і вважали, що власні помилки краще приховувати.

Вони були більш схильні погоджуватися з таким твердженням, як, наприклад: «У цій компанії прийнято шахраювати, обирати найпростіші шляхи та халтурити» або « У нас люди часто приховують інформацію та замовчують об'єктивні дані».

Зовсім інша ситуація спостерігалася в компаніях, де панувало гнучке мислення. Їхня культура сприймалась, як чесно налаштована на співпрацю, ставлення до помилок було поміркованішим. Зазвичай працівники цих організацій погоджувалася з таким твердженням: «Ця компанія справді заохочує ризикувати і буде на моєму боці, навіть, якщо я зазнаю невдачі», «коли людина припускається помилок компанія вважає їх безцінним внеском для навчання»

Отже, фіксоване і гнучке мислення -це факт, який підтверджено багатьма експериментами, його вивчали у групах учнів, студентів, працівників великих компанії з різних ніш, а також були проведені дослідження країн, але, на жаль, України тут не було. Вчені порівнювали ставлення до помилок і готовність до ризику відкрити свій бізнес у Японії та США. У процесі було виявлено, що американці володіють, як це не дивно, здебільшого гнучким типом мислення, рівень готовності відкрити свою справу в них проявляється вже у 18 років, а інколи швидше. У Японії та інших азіатських країнах панує негативне ставлення до помилок та невдач, які можуть спідкати при відкритті своєї справи і, тому показники готовності відкрити свій бізнес у ранньому віці дуже низькі, що демонструє фіксований тип мислення.

Критика- це добре, якщо після неї будуть зміни, але ми навчилися критикувати аби нас не критикували. Згадайте, як ставляться успішні компанії з гнучким типом мислення до помилок, вони їх сприймають, як урок, як можливість, щось з цього взяти, щоб покращити свій продукт чи послугу. Щоб вийти на цей рівень нам слід побороти аллодоксафобію - соціальний страх, "що про нас подумають люди" і вийти на свою арену...

«Не критик, який все прораховує; не людина, що вказує, де сильний спіткнувся або де той, хто щось робить, міг би впоратися краще, — хвала належить людині, яка насправді перебуває на арені; людині з обличчям, вимащеним порохом, потом і кров’ю; людині, яка відважно змагається; …людині, яка знає найкраще, що в разі великої перемоги опиниться на вершині, а зазнавши поразки, знатиме, що програла, виявивши принаймні надзвичайну відвагу».

«Людина на арені» Теодор Рузвельт

Як правило на цій арені багато глядачів та критиків, а тих, хто виходить на неї рішуче з наміром діяти, ризикувати, робити помилки і героїчно визнавати їх та виправляти у наступному заході, таких "людей на арені" критично мало. Так сталось, що ми переклали усю відповідальність за якість нашого життя на владу і завжди її критикуємо, причому не важливо, хто там біля руля. Нас турбує якість охорони здоров'я, освіти, культури, але ми не готові створювати організації, які поступово набиратимуть впливу для покращення її. 

До прикладу, у Британії після смерті своєї дружини (через лікарську помилку) фахівець з авіації, не з охорони здоров'я, Мартін Бромілі започаткував організацію, яка вивчає лікарські помилки та допомагає створювати протоколи, щоб більше ці помилки не повторилися. Мартін Бромілі вийшов на свою "арену" і почав шукати можливість вплинути і змінити ставлення до помилок у царині охорони здоров'я. Якщо вам цікаво почитати про організацію Мартіна, вона називається Clinic Human Factor Group.

А тим часом у нас мережами гуляють фото з соціальною критикою, де депутати у футболках: "маю право на помилку". Біда в тому, що суспільстово ще досі не зрозуміло, що помилки - це нормально, якщо брати з них урок, а критика з репостом мемів- це те, що стимулюватиме приховування цих помилок. Особливо, це стосується лікарів, які вважають, що вони не помиляються, а, насправді, відсутність помилок у їхнії галузі - це лише приховування і власна віра того, що це була не помилка, "а так стається", "інколи так буває", "ми не знаємо, у чому причина". Згідно статистики від лікарської помилки частіше помирають, ніж в автокатастрофах.

Риторичне питання. Який тип мислення переважає у царині української охорони здоров'я, на наших підприємствах, судах, політичних партіях, наукових і навчальних структурах, які мають бути тими, хто виховує і закладає фундамент його...? Які переконання заважають тому мрійнику, який ще не почав свою справу нарешті зробити перший крок і забути ці ментальні установи, що в цій країні зробити щось своє неможливо?

Когнітивний дисонанс

Молода Лисиця побачила, що з виноградної лози звисають грони ягід і захотіла дістати їх, але не змогла.

Відходячи, сказала сама до себе:

— Вони кислі!

Це казка Езопа про лисицю і ягоди, яка датується VI століттям до н. е.. Вже у ті часи  Езоп описував притаманні людям риси поведінки, які сьогодні називають когнітивним дисонансом. Інколи ми, як лисиця чогось хочемо і після першої невдачі переконуємось, що це нам не потрібно або воно нам нашкодить. Створені внутрішні переконання, що цей світ є таким, як ми його бачимо не дає нам можливості думати інакше, тобто дозволити собі користуватись гнучким мисленням, а не фіксованими установами.

Піддаючись когнітивному дисонансу, люди скоїли чимало помилок і багато прогавили можливостей.

Рекламщики і PR-щики використовують когнітивний дисонанс для маніпуляцій і нав'язувань: одні -продуктів та послуг, інші -політичних лідерів. В ході одного експерименту деяких людей, які проживали у передмісті попросили розмістити маленьку табличку на їх газонах з соціальною рекламою: ''Тютюн шкодить здоров'ю''. Пізніше вчені, які проводили експеримент запропонували розмістити замість маленьких табличок значно більші і видимі щити з таким самим написом, але цього разу вони запропонували ще тим людям, які не отримували маленьку табличку.

Так ось, що вийшло: люди, які вже розміщували у себе на газоні маленьку табличку, активно і значно частіше погоджувались на розміщення великого щита у той момент, як люди, які не розміщували маленьку табличку відмовлялися від такої соціальної реклами на своїх газонах.

Цей експеримент демонструє те, як ми хочемо довести свою позицію до чогось і в подальшому закріпити її чимось більшим. Насправді, якщо б вчені запропонували одразу поставити великий щит з написом, ці люди теж швидше б відмовилися.

Когнітивний дисонанс зустрічається у всіх галузях і є причиною багатьох війн, лікарських помилок і подальшого ігнорування. У судовій сфері було покарано більше людей, які не скоювали злочину і, навіть, коли були знайдені докази їхньої невинності, люди, які їх засуджували, відмовлялися в них вірити, відкидаючи реальні факти вони надавали перевагу своїм внутрішнім помилковим переконанням.

Ми живемо у суспільстві і бути незалежним від нього ми не можемо. Наскільки це суспільство здорове, успішне та багате, продуктивне і приємне для спільного існування, залежить від кожного з нас. Залежить від нашого вибору, від рішення бути здоровим і робити все, що від нас залежить, щоб стати успішним і допомогти іншим, хто поряд з нами досягнути успіху теж. Ми маємо знайти час, щоб навчитись керувати своїм часом і обов'язково забути про відмазки: я не маю часу на заняття спортом, я не маю часу на навчання, читання літератури, я не спілкуюсь з рідними, бо завжди зайнятий роботою, але ще й досі не маю можливості помогти рідним фінансово. 

Пора зрозуміти, що через те, що ми масово обираємо їжу, яка шкодить нашому здоров'ю, то її масово постачатимуть на прилавки. Пора зрозуміти, що чим більше людей відвідує бари і інвестує в алкоголь, тим менше у нас відкривається спортивних залів, тим менше в нас з'являється експертів, які займаються покращенням і збереженням здоров'я. Пора зрозуміти, що не інвестуючи у свої знання і знання своїх працівників (якщо ви власник), то ми ризикуємо втратити роботу, підприємство і доповнити клас бідності, який в нас і так зашкалює.

Перегляньте те, що вас турбує, те, на що ви маєте вплив і задайте собі запитання: 

Чи я зробив(ла) усе можливе, щоб у мене було більше часу на рідних;

Чи я зробив(ла) усе можливе, щоб вивчити іноземну мову;

Чи я зробив(ла) усе можливе, щоб позбутися шкідливих звичок;

Чи я зробив(ла) усе можливе, щоб виділити час на тренування;

Чи я зробив(ла) усе можливе, щоб харчуватися правильно;

Чи я зробив(ла) усе можливе, щоб почати читати;

Чи я зробив(ла) усе можливе, щоб заробляти більше, отримати підвищення, почати свою справу;

Чи я зробив(ла) усе можливе, щоб комусь допомогти;

Чи я зробив(ла) усе можливе, щоб бути потрібним...

Ці питання необхідно задавати собі щодня, їх можна доповнити або зменшити - це залежить від вашого вибору і того, чим ви б хотіли наповнити своє життя. Запитуючи себе таким чином, ви перекладаєте відповідальність за своє життя на себе і можете оцінити, у якому сегменті ви рухаєтесь краще. Ви почали більше тренуватись, оцініть себе на 5 балів, ви зробили все можливе, щоб вивчити нову мову - оцініть себе. 

Навчіться контролювати своє життя, піддавати свої вчинки самокритиці, будьте об’єктивними, довіряйте фактам і допомагайте іншим бути здоровим, щасливим, успішним, розширяйте свою зону впливу, робіть правильний вибір!

G.Y.V