Ноам Хомский: 10 способів маніпуляції людьми за допомогою ЗМІ

Ноам  Хомский ( американський лінгвіст, політичний публіцист, філософ) склав список « 10 способів маніпуляції » за допомогою засобів масової інформації.  

1.      Відволікання уваги.

Основним елементом управління масами є відволікання уваги людей від важливих проблем і рішень, які приймаються чи вирішуються в правлячих політичних колах, за допомогою постійного насичення інформаційного поля малозначними (неважливими) повідомленнями. Цей спосіб маніпуляції важливий для того, щоб позбавити громадян можливості отримувати важливі знання в області науки, економіки, психології, нейробіології чи кібернетики.

«Постійне відволікання уваги громадян від справжніх соціальних проблем, «перекладаючи» її на теми які не мають реального значення. Досягати того, щоб люди були постійно чимось зайняті і в них не залишалось часу на роздуми; з пасовиська в стайню, як і всі інші тварини». (цитата з книги «Тиха зброя для спокійних війн»).

2.      Штучне створення проблем і подача варіантів їх вирішень.

Цей метод також називається «проблема – реакція – рішення» . Створюється проблема чи якась ситуація, розрахована так, щоб викликати серед населення бажану реакцію. Таким чином населення вимагатиме рішення проблеми у спосіб, який потрібен для правлячих кіл. Наприклад,  допустити акти насилля в містах чи організувати кроваві теракти для того, щоб мешканці вимагали прийняття законів про посилення заходів безпеки і проведення політики, яка обмежує громадянські права чи свободу.

3.      Спосіб поступового прийняття.

Щоб досягнути прийняття будь-якої непопулярної ідеї, треба її втілювати поступово, день за днем, рік за роком. Саме таким способом були нав’язані принципово нові соціально-економічні умови (неолібералізм) в 80-их, 90-их роках минулого століття.

 Зведення до мінімуму функцій держави, приватизація, невпевненість, нестабільність, масове безробіття, заробітна плата, яка вже не забезпечує нормальне проживання. Якби це все сталось одночасно, то привело б до революції.

Щоб сформувати потрібну думку, можна публікувати матеріали на будь-яку тему не відразу, а поступово. Так часом створюються необхідні образи людини, явища або продукції. Наприклад, в ЗМІ різних країн активно просуваються продукти харчування або повсякденні товари певних марок. Мабуть, найяскравішим прикладом використання ЗМІ для лобіювання інтересів великих концернів є популяризація тютюнопаління в середині XX століття.

4.      Відтермінування виконання.

Інший спосіб просунення непопулярного рішення полягає в тому, щоб запропонувати його в якості «хворобливого, але необхідного» і досягнути в даний момент погодження прийняття його в майбутньому. Значно легше погодитись на будь-які жертви в майбутньому ніж в теперішньому.

 По-перше, тому, що це не відбудеться зараз. По-друге, тому, що народ схильний завжди наївно надіятись на те, що «завтра все зміниться на краще» і цих  жертв яких від нього вимагають, якимось чином вдасться уникнути. А це дасть людям більше часу для того, щоб змиритись з думкою про важкі  переміни і смиренно прийняти їх, коли прийде час.

5.      Звертатись до народу як до маленьких дітей.

В більшості пропагандистських звернень, розрахованих на широку публіку, використовуються такі підходи , персонажі і подаються з такою інтонацією і такими словами як для дітей шкільного віку з затримкою в розвитку.

Чим сильніше хтось намагається ввести в блуд слухачів, тим з більшим акцентом подається проста, примітивна інформація. Чому?  Якщо хтось звертається до людини ніби їй 10 років, чи менше, то в силу гіпнозу, відповідь чи реакція людини з великою вірогідністю буде без критичної оцінки, що характерно дітям цього віку.

6.      Робити наголос більше на емоції  ніж на роздуми.

Спрямована дія на емоції блокує здатність людини до раціонального аналізу і як наслідок виключає можливість критичної оцінки ситуації. З другого боку використання емоціонального фактору дає можливість відкрити двері в підсвідомість, для того щоб вкласти туди думки, бажання чи страхи такі, які потрібно маніпуляторам.

7.      Тримати людей в безграмотності.

Досягати того, щоб люди стали неспосібні розуміти прийоми і методи маніпулювання ними і  підпорядкування їх своїй волі. Якість освіти запропонована нижчому класу, повинна бути якомога примітивніша, для того, щоб границя безграмотності яка відділяє нижчий клас від еліти була на стільки великою, що подолання її безграмотним людом було б не можливе.

8.      Спонукати людей пишатись примітивністю.

Навязати людям думку, що модно бути тупим, неграмотним, вульгарним і невихованим і т.д.

ЗМІ не соромляться впроваджувати в маси думку, що модно бути дурним, вульгарним і невихованим. Звідси з'являються шоу, ситкоми і фільми з десятків епізодів, гумор «нижче пояса» і жовта бульварна преса. Це працює не тільки на розслаблення, а й на відволікання уваги суспільства від глобальних проблем.

9.      Посилювати відчуття власної провини.

Змусити людину повірити в те, що тільки вона сама винна у власному нещасті, яке втілюється у формі недостатку розумових можливостей, спосібностей чи прикладених зусиль. Тому, замість того, щоб протиставитись проти економічної системи людина починає себе принижувати, звинувачуючи себе у всьому. Чим викликається стан пригніченості та бездіяльності. А в бездіяльності жодна революція не можлива!

10.  Знати про людей більше ніж вони знають про себе.

Протягом останніх 50-ти років успішний розвиток науки привів до виникнення все більшого розриву між знаннями простих людей та пануючим класом. Завдяки біології, нейробіології та прикладній психології, «система» отримала новітні дані про людину в області фізіології та психіки. Системі вдалося дізнатися про людину більше, ніж вона знає про себе. А це дозволяє маніпулювати людиною у ще більшій мірі.