Людина з інвалідністю - як звертатись до людей які пересуваються за допомогою крісла колісного?
Люди з інвалідністю це частина суспільства вони як і всі мають певні права та обов’язки, проте своїми діями ми часом можемо порушити їх. У нашому центрі фізичної терапії є багато клієнтів з інвалідністю, тому люди що пересуваються у кріслі колісному - не викликають здивування. Проте ми помічаємо, що бувають випадки коли іншим клієнтам некомфортно в їхньому оточенні, вони не знають як поводитись, і можуть робити вигляд наче в приміщенні нікого немає або ж навпаки з цікавістю розглядати їх. Ми розуміємо, що проблема такої поведінки - це необізнаність, тому хочемо розповісти вам як поводитись коли ви зустрічаєте людей з інвалідністю. Розібратись у цій темі допомогла наша клієнтка Ксенія Гвоздяк яка пересувається на кріслі колісному і часто потрапляє у незручні ситуації.
Для початку пригадайте як ви називали у школі однокласника у якого не виходило щось зробити. Якщо перше що спало вам на думку - інвалід, немічний чи каліка - ви були нормальною дитиною. Але через такі звертання ці слова набули негативного значення і називати людей з інвалідністю - аутистами чи дцпешниками некоректно та образливо. Крім того коли ви кажете інвалід - ви наче звертаєтесь не до людини, а до її порушення. Тому основне правило - завжди говоріть людина з (і вказуйте порушення) - з інвалідністю, з аутизмом, з ДЦП, з порушенням зору, з порушенням психіки. Так ви точно не помилитесь і не образите інших. До речі, коли ми вже не говоримо інвалід, то виходить що інвалідний візок це теж не правильно - треба казати крісло колісне.
Ще одна поширена форма звертання - людина з особливими потребами. З одного боку це логічно, проте всі ми маємо особливі потреби. Наприклад хтось п’є чай з 10-ти ложками цукру - це його особлива потреба, а хтось не знає англійської і йому потрібен перекладач - це також особлива потреба. Тому називати так людей з інвалідністю некоректно, бо всі ми люди з особливими потребами.
З звертаннями розібрались, тепер перейдемо до того як поводитись з людьми з інвалідністю.
Насамперед не варто розглядати їх чи навпаки робити вигляд, що людини немає в приміщенні. Поводьтесь природно, можете привітатись чи усміхнутись, або просто не робіть нічого, здається це не дуже складно.
Якщо вам потрібно щось запитати, то звертайтесь безпосередньо до цієї людини, а не до її супроводжуючого. Дивіться в очі і за можливості присядьте, щоб людині не довелось закидати голову назад, коли вітаєтесь можете потиснути руку.
Якщо людина пересувається на колісному кріслі - це не означає що в неї є когнітивні розлади. Це просто засіб пересування який полегшує життя, а не те до чого вона “прикута” через хворобу. Тому крісло колісне не має бути причиною для жалості. Навпаки треба з повагою ставитись і не спиратись на нього. Якщо вас не просять про допомогу, не варто самостійно брати і везти крісло колісне, це теж саме що вас би підняли і кудись перенесли. Якщо хочете допомогти то краще запитайте, це доречно коли ви бачите що людина намагається переїхати через бордюр чи сісти в автобус.
Щодо людей які мають інвалідність через психічні розлади, існує стереотип, що вони схильні агресивно поводитись. проте це не так, якщо людина почуває себе в безпеці, вона буде спокійною та привітною. Інколи через порушення вони можуть не контролювати свою поведінку, щось вигукувати, незвично поводитись. Не варто дратуватись чи звертати на це увагу, якщо вам некомфортно, краще просто відійти.
Не доречно виявляти до людей з інвалідністю надмірні співчуття чи жаль, або ж навпаки захоплюватись кожним їхнім вчинком. Вони такі ж як і всі повноцінні особистості, яким щось дається легше, а щось складніше. Не змушуйте їх некомфортно почуватись через те що вони можуть грати в теніс чи будувати стосунки.
Сподіваємось, тепер у вас не буде бар’єру у спілкуванні з людьми з інвалідністю. А зустріч з ними можна викреслити зі списку ситуацій які змушують почувати себе дискомфортно. Якщо у вас виникли запитання до цієї теми - пишіть нам, а ми залюбки допоможемо вам знайти на них відповіді.